Олег Лепенець 

 

А ЗАВТРА ВИСТАВА, А ЗАВТРА АНШЛАГ... 

Звання заслужених та народних артистів у нашій країні переважно присуджують людям, які дійсно заслуговують на це. Але високі звання можуть потішити самолюбство, та навряд чи зігріють серце і душу. 

А от любов глядачів — це дійсно те, заради чого варто жити і працювати. І аншлаг — це найвища оцінка акторської роботи. Майже всі вистави, в яких грає один із провідних акторів Київського академічного театру «Колесо» Олег Лепенець, збирають аншлаги.
Нині Олег, який незабаром відзначить полудень віку, перебуває у чудовій творчій формі. За 25 років блискуче зіграно багато ролей, а в планах — нові роботи.
«Олег Лепенець — надзвичайний актор. Більшості глядачів він відомий за його комедійними гранями, проте Олег здатен бути глибоко драматичним, що не виключає самоіронії. З ним творчий процес відбувається доволі швидко, оскільки Лепенець миттєво вловлює головну ідею, думку режисера, робить її «своєю» і одразу втілює це на майданчику. Йому не треба довго щось доводити, переконувати. Актор поринає в атмосферу, яку створює режисер, і почувається в ній комфортно», — розповіла художній керівник театру «Колесо», народна артистка України Ірина Кліщевська.
Хоча майбутній актор і мріяв з дитинства про театр, але нічого для цього не робив. Отож його близькі були здивовані, коли він сказав, що буде вступати до театрального училища. До того ж хлопець із міста Борисполя на Київщині вирішив підкорювати театральні навчальні заклади Росії. Спроби вступити до Ярославського та Свердловського театральних училищ не були результативними, однак вдалося вступити до театрального училища в Казані.
Роки навчання — це велика школа, що запам’яталася назавжди. Студенти грали на сцені професійного драматичного театру. А однією з перших для О. Лепенця стала роль 50-річного Майора у виставі «Дами і гусари». Після цього вже не відчував проблеми, аби зіграти людину, старшу за себе віком. Здобуті навички знадобилися і під час служби в армії, адже був конферансьє в одному з ансамблів пісні та танцю.

Після строкової служби в армії повернувся в Україну. Це був час перебудови, а в Києві створювалося багато театрів-студій, однак більшість із них не витримала випробування часом і дуже швидко чи то з фінансових, чи то творчих причин припинила своє існування. Проте Олегу поталанило. Адже театр-студія, в якому він успішно пройшов прослуховування, не лише витримав перевірку часом, а й став однією з провідних столичних сцен, що нині має назву «Київський академічний театр «Колесо».

Спочатку довелося грати у концерті для дорослих та театральній програмі для дітей. А вже наступного року відбулася прем’єра вистави «Триптих для двох», створеної художнім керівником театру Іриною Кліщевською за оповіданнями Семена Злотнікова. У цій постановці порушувалися такі непрості питання: чому самотні люди, яких випадково звела доля, не наважуються зробити перший крок? Яка роль кожного у стосунках між чоловіком та жінкою і чи існує взагалі щастя? Вистава полюбилася глядачам і вже двадцять п’ять років не сходить зі сцени.

Цей спектакль звів Олега з молодою актрисою Галиною Зражевською. Через півроку вони одружилися, у них народився син, якого назвали Андрієм на честь Андріївського узвозу, на якому розташований театр «Колесо», що поєднав їхні долі.
Зараз у репертуарі театру 10 вистав, в яких грає Олег Лепенець. І в кожній він створює самобутній образ, що надовго запам’ятовується. Це і Леон де Сен Пе у виставі за п’єсою Ж. Ануя «Генерали у спідницях», це і Чижик (П. Саксаганський «Шантрапа»), Староста («Вечорниці» — власна вистава театру за українською класикою), Оме (Я. Стельмах «Емма»), Большинцов (І. Тургенєв «Місяць на селі»), Краском (О. Юрьєв «Маріам»), Мсьє Пургон (Ж.-Б. Мольєр «Уявний хворий»). Усі ці герої далеко не ідеальні, проте кожен, навіть кілер-невдаха Ральф з вистави за п’єсою Ф. Вебера «Випадок у готелі «Дю Комерс», мимоволі викликає симпатію. Напевно тому, що актор образ кожного персонажа пропускає через власну душу і грає немов сам себе. І хоча виконавець більше полюбляє класичні постановки, із задоволенням він зіграв і Греміо у сучасній версії шекспірівської «Приборкання норовливої» (режисер н. а. України І. Кліщевська), переосмисленої австрійським драматургом Францобелем.
«Для мене немає особливого значення, чи це головна роль, чи епізодична. Адже навіть зовсім маленька роль може мати велике змістове навантаження і бути однією з ключових у виставі», — розповів Олег.
Хоча з кінематографом в актора не склалося, однак він активно працює у сфері дубляжу. В українських кінотеатрах голосом Лепенця говорять Роберт де Ніро, Дастін Гофман, Брюс Віліс, Том Круз, Мел Гіпсон. І помилково дехто думає, що дубляж — це легка справа. Часом доводиться навіть дихати в одному ритмі з голлівудськими артистами, разом із ними переживати все, що відбувається на екрані.
І все ж головним для актора залишається театр, де він прагне ще виконати багато нових ролей. Особливо хотілося б зіграти у жанрі трагіфарсу, де контрастно протиставлено трагічне й комічне, — жанрі, який, на жаль, так мало представлений в українському театрі. Проте це поки що плани, а завтра — вистава у театрі «Колесо». А раз на сцені — Олег, то неодмінно буде й аншлаг.

Едуард ОВЧАРЕНКО 

 

Джерело "Демократична Україна"

 

 повернутись назад

Добавить комментарий


Защитный код
Обновить