Get Adobe Flash player

«НАСТІЛЬКИ Ж НАМ БЕЗУМСТВО ВОРОГ ЛЮТИЙ…»

повернутись назад

Театр «Колесо» вписав до своєї афіші давньогрецьку трагедію Софокла
Феномен Антігони не втрачає своєї актуальності: вже не одне тисячоліття у різних куточках світу його намагаються усвідомити та переосмислити в літературних, музичних, художніх, кіно- та сценічних творах. Свою версію трагічної долі дочки фіванського царя Едіпа, яка самотужки вирішила протистояти безглуздим наказам правителя, запропонував Київський академічний театр «Колесо».
 
Вистава «Антігона» створена як Міжнародний театральний проект Театру «Колесо» та афінської компанії Art Syndicate за підтримки Посольства Греції в Україні. Автором ідеї, продюсером та співпостановником (разом із народною артисткою України Іриною Кліщевською) є грецький режисер і хореограф Еммануїл Куцуреліс. Він працював у провідних театрах Афін, Лондона і Нью-Йорка. Кілька років тому був обраний головою Грецького центру Міжнародного інституту театру (діє під егідою ЮНЕСКО).
 
Для своєї першої постановки в Україні Еммануїл Куцуреліс обрав один із найкращих взірців давньогрецької драматургії – п’єсу Софокла «Антігона» (український переклад Бориса Тена). Це історія про молоду дівчину, яка своїм прикладом довела, що загальноприйняті закони людяності ніхто й ніколи не зможе відмінити, навіть найсильніші можновладці.

Не знала я, що смертних розпорядження
Такі могутні, щоб переступать могли
Богів закон одвічний, хоч неписаний...
 
Усупереч суворому наказу новообраного царя Креонта (її дядька, а також майбутнього свекра), Антігона здійснила обряд поховання свого брата Полініка, якого визнали зрадником, а тіло після загибелі кинули на розтерзання птахів та звірів.
Любить я народилась, не ненавидіть.

Але на цьому трагедія не закінчується: Еврідіка, мати Гемона, теж себе вбиває після звістки про смерть сина. Втратою найціннішого – сім’ї – поплатився Креонт за свою впертість, гордість і сваволю.За це Антігону живцем замурували в печері, у якій вона наклала на себе руки. Ще однією сюжетною лінією є кохання Гемона (одного з синів Креонта) до Антігони. Софокл ще до Шекспіра змалював велику силу любові, яка повсякчас готова до жертовності й не здатна йти на компроміс. Гемон не зміг пережити смерть коханої, тому покінчив життя самогубством біля тіла Антігони на очах у свого батька.
Настільки ж нам безумство — ворог лютий…
…розум, що боги дарують нам,
То скарб найвищий і дорожчий всіх скарбів…
 
 
Істини, які Софокл вклав в уста своїх персонажів ще 441 року до н. е., досі на часі. Еммануїл Куцуреліс з Іриною Кліщевською розглядають п’єсу в глобальнішому сенсі, без конкретизації місця, часу та імені народу. Тож, переглядаючи виставу «Антігона» в театрі «Колесо», кожен глядач має змогу провести паралелі з нинішніми подіями у країні та загалом у світі, опираючись на власні спогади, знання та досвід.
 
Вистава схожа на ритуальний музично-пластичний обряд, де кожен учасник (як священнослужитель чи жрець) є невід’ємною частиною цілого. І тільки музичні композиції, у яких використане звучання автентичних музичних інструментів Давньої Греції (композитор – Володимир Дадикін) та костюми – туніки, хітони, плащі, натякають на грецьку культуру (художник костюмів – Ласкаріс Валаваніс (Греція)).
 
У «чорному кабінеті» сценічного простору камінної зали театру «Колесо», наче у темній безодні космосу, представлені два світи – галактика Чумацький Шлях і планета Земля (сценографія – Марія Каламара (Греція), художники – Світлана Заікіна, Валерій Софронов, Світлана Павліченко). Перший світ – у вигляді величезного кола на заднику, на якому достовірно зображена Сонячна система. Воно повільно й безупинно повертається за годинниковою стрілкою, символізуючи вічність та безперервність часу.
 
(Цікаво, що у давнину українці називали Чумацький Шлях ще й Божою дорогою, на яку завжди орієнтувалися мандрівники.)

 Другий світ – симетричне коло-пандусу центрі сцени – це земля, по якій ми ходимо щодня, яка дарує всім життя. Так постановники спробували зіставити людську мізерність у порівнянні з безмежністю і силою світу, а також показали споконвічну циклічність усіх подій на нашій планеті.
Виконавцями головних ролей є Марія Грунічева (Антігона) й Олег Коваленко (Креонт). Серед найпроникливіших акторських робіт – щира й добросердечна Ісмена (сестра Антігони) у виконанні Ольги Васинюк та мудрий відчайдушний Гемон Олександра Дідика. Найефектнішою у виставі є сцена пророцтва майбутнього Тіресієм (Станіслав Колокольніков), який нагадував сивоволосого чарівника Гендальфа з фільму-фентезі Пітера Джексона «Володар перснів: Братерство Персня».
 
Творці вистави намагаються ще і ще переосмислювати вічні істини та закони буття, спрямувати людей до Божих заповідей, закликати до любові, миру й добра. І хоча трагедій у наш час достатньо й у житті, театр «Колесо» переконаний, що вистава «Антігона» знайде свого чуйного глядача.
 
 
Фото Лесі Гарбар
 

Добавить комментарий


Защитный код
Обновить